Привіт! Не хочу, щоб мені вірили  "на слово", тому пропоную почитати один з моїх творів. Це комедія - переробка, що не має досконалих рим.
                                                                 ЧЕРВОНА ШАПОЧКА
  Жила собі в лісі щаслива сім'я,лише неприємність була в них одна. Дочка вже любила так Інтернет, що не клала ніколи вона свій планшет. Мама хотіла покласти вже край, відправити дочку де не ловить вайфай. Їй кошик дала й наказала, щоб йшла до бабусі й кошик віддала. Робить нема що, доведеться сходить.
 - Я буду вайфай по дорозі ловить! - сказала так вона й пішла, айфон свій угору скоріш підняла. У лісі не ловить геть інтернет.
 - Ой де мій маленький рідненький планшет?!
   Тут бачить шлагбаум, стоїть там ще вовк.
   - Це що за собака? Хазяїн, агов!
 - Та я не собака! Це що за дурня?! Хазяїна в мене не було й нема.
 - Чи вовк,чи собака - мені діла нема. Скоріш пропускай, це робота твоя.
 - Я пропущу,але їжу давай. Давно вже голодний, тож ковбасу діставай.
 - Це не мені, а бабусі моїй. Я ковбасу не віддам,донесу її їй. Хоч як роутер матиму - віддам тобі я.
 - Помилуй мене! Він лиш в лісників. Побачать - тоді кінець вже мені.
 - Немає його - нема й ковбаси.
 Вовк ледь не плаче, та все ж таки йде і дівчинка далі свій кошик несе.
 Прийшла до бабусі, все викладає.
 - Навіщо знущаєшся?  - бабуся питає. - Не можна вже рік мені їсти цього, бо діабет, чорт побрав би його.
-  Де знайшла ти той діабет?
 - Заглянула, внученько, в твій Інтернет.
 - Про це в онлайн правди нема. Хворобу придумала собі ти сама.
 Бабуся всміхнулась і каже :
 - Можливо. Ох, інформація та юродива.
 - Бабусю, спитать я хотіла про те, де ти тут вайфай то зловила.
 - Вайфай я зовсім не ловила, а триджі на телефон підключила.
 Поки бабуся гостинчики їла, внучка її в Інтернеті сиділа.
 Тут дері скрипнули й відчилились і лісники разом з вовком у хату вломились.
 - Цей вовк роутер вкрасти хотів, тільки влазити тихо він зовсім не вмів. Каже , що крадене мав нести вам, щоб їжу він мав за вайфай ,що він дав.
 - Ну, ти старався, тож їжу я дам, віддай ти лісничим їхній вайфай.
Пішли вони із вайфаєм своїм, а вовк ледь не плаче:
 - Ну дайте ж я поїм!
 Коли вже вовк  наївся, то раптом спохопився, що не в своїй він хаті, йому пора втікати.
 Яка мораль у казці? Ну що ж скажу, заждіть. Від інтернет-залежності подалі ви втечіть.
                                                            ***
  Сподобалось? Розкажіть друзям, і замовляйте твори в школу в коментарях!